Інклюзивна освіта

    Інклюзивна освіта передусім є можливістю для учнів з нерізко вираженими вадами психофізичного розвитку. Це, зокрема, окремі форми затримки психічного розвитку, певні мовленнєві відхилення, зниження слуху чи зору, нескладні опорно-рухові вади, порушення емоційно-вольової сфери. Якщо такі учні мають збережений інтелект, самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками, мають сімейну підтримку, то, за умови фахового психолого-педагогічного супроводу, вони цілком можуть засвоювати культурний досвід у середовищі здорових однолітків. Згідно з Концепцією розвитку інклюзивного навчання в Україні здійснюється активний пошук та впровадження ефективних шляхів соціальної взаємодії дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, із їхніми здоровими однолітками. Найпершими, хто помічає проблеми та труднощі у розвитку дитини є батьки, лікарі-педіатри, вчителі. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення вади, а працювали над цим, використовуючи поради педагогів, особливо під час дистанційного навчання.

    Пропоную добірку розвиваючих вправ, які будуть сприяти розвитку уваги, уяви, мислення, пом`яті, моторики рук дітей з ООП і т.д.

ЯК ГОВОРИТИ З АУТИСТОМ

Діти-аутисти унікальні і бачать світ не так як інші люди. Їх відмінності яскраво виражені в контексті навичок спілкування. Аутисти користуються власною мовою і оперують системою, яка працює на них. Якщо у вас є знайома дитина з діагнозом аутизм, тоді вам важливо вивчити їхню мову, щоб правильно вести себе і спілкуватися з ними.

  1. Говоріть про те, що їм цікаво.Дізнавшись, чим цікавиться дитина, вам буде набагато простіше побудувати вашу бесіду. Під час обговорення зручної для них теми, такі діти можуть розкритися. Для легкості спілкування необхідно знайти правильну “довжину хвилі”, на якій їм зручно спілкуватися. Наприклад, ваш син може любити автомобілі, і ця тема стане прекрасним початком бесіди.
  2. Скорочуйте речення в розмові з дитиною-аутистом, оскільки їй складно осмислювати усне мовлення. Розмовляючи з аутистом короткими реченнями, ви дасте йому можливість більш ефективно «переварювати» інформацію. Багато залежить від дитини. Деякі аутисти цілком можуть осмислювати довгі речення. Деякі діти-аутисти ледве розуміють усне мовлення. В цьому випадкуможна спілкуватися з ними за допомогою письмових повідомлень, наприклад, “Зараз ми будемо їсти”. Вони можуть написати відповідь або відповісти усно завдяки зоровій комунікації. Письмове спілкування може стати відмінним помічником.
  3. Малюйте.Аутисти мають гарне образне мислення і добре сприймають малюнки.Пробуйте малювати схеми, інструкції або прості зображення, щоб доносити до них свої ідеї. Так вони зможуть точніше зрозуміти, що ви намагаєтеся їм донести, адже більшість дітей-аутистів краще реагують на візуальну комунікацію.

Спробуйте візуалізувати розпорядок дня дитини. Намалюйте повсякденні заняття; сніданок, похід в школу, повернення додому, вільний час, сон. Якщо ваша дитина вчиться читати, тоді можете додавати слова.

Так дитина зможе перевіряти свої заняття і правильно планувати свій день.

Використовуйте схематичні малюнки для пояснення дій, але додайте елемент, який буде персоналізувати кожен символ. Наприклад, у вас можуть бути руде волосся. Додайте їх до малюнку, щоб при його вигляді у дитини виникала асоціація з мамою.

  1. Давайте час на осмислення.Може знадобитися більше пауз, ніж в звичайній розмові. Дитині необхідний час, щоб обміркувати почуте. Запасіться терпінням і не квапте їх; давайте їм час подумати і підготувати свою відповідь.

Якщо дитина не відповіла на перше питання, то не поспішайте ставити друге.

Тут справа в способі обробки інформації, а не в інтелекті.

  1. Дотримуйтесь мовної сталості.Всім відомо, що в мові існують різні варіанти побудови фраз. Для вираження однієї думки можуть використовуватися різні слова. Діти-аутисти не вловлюють таких відмінностей, тому говоріть однаковими фразами, щоб не вводити їх в оману.

Системність і постійність дуже важливі. Слід розуміти, що у вас не вийде завжди повторювати слово в слово, тому не потрібно панікувати, якщо ви сказали незвичну фразу.

  1. Проявляйте чуйність і не сприймайте мовчання як особисте ставлення. Ваша дитина може не говорити з усіма, але намагайтеся не сприймати це особисто. Проявляйте чуйність, поважайте її межі та давайте зрозуміти, що ви завжди раді дитині.
    Ви ніколи не можете точно знати, чому дитина мовчить. Можливо, невдало вибраний час для бесіди, не підходить навколишнє оточення або дитина фантазує про щось інше.

Глибока шана по відношенню до почуттів і психологічних меж дитини це найкращий спосіб щоб почуття «з’явились».

Намагаючись заговорити з вашою дитиною, інші люди можуть подумати, що вона асоціальна або вони їй не подобаються. Найімовірніше, що ці припущення не є вірними. У будь-якому випадку необхідно пояснювати людям, що вони повинні увійти в становище.

  1. Починайте розмову із ствердження.Дітям-аутистам не завжди легко відповідати на запитання на кшталт “Як справи?”, яких вони можуть навіть злякатися. Перетворення думок в речення для них може вимагати часу, тому починайте розмову без подібного тиску, щоб не ставити їх у незручне становище.
    Просто прокоментуйте що-небудь і спробуйте дочекатися відповіді. Знову ж, говоріть про те, що їм цікаво.

Більш старші діти можуть придумати відповіді, які вони будуть говорити після загальновідомих питань. В такому випадку на питання “Як справи?” ви автоматично отримаєте відповідь “Добре”. Питання на початку бесіди не буде стресом, якщо у дитини є заготовлені відповіді.

  1. Приділяйте їм увагу. Досить часто дитина хоче привернути увагу, але може відчувати внутрішню боротьбу. Не забувайте про них і приділяйте увагу. Робіть спроби, навіть якщо вони не відповідають. Для них це багато значить.
  2. Вибирайте правильний час для розмови.Намагайтеся розмовляти, коли дитина спокійна. У моменти розслабленості вони більш сприйнятливі до інформації. Також важливі навколишні умови, навколо не повинно відбуватися багато всього одночасно, так як зайва кількість вхідних сигналів може скувати дитину.
  3. Говоріть прямо.Аутисти можуть не сприймати метафори. Їм складно розуміти сарказм, ідіоми і жарти. Говоріть максимально прямо і по справі, щоб їм було простіше вас зрозуміти.

ЧОМУ АУТИСТИ ПОВТОРЮЮТЬ ОДНІ І ТІ Ж САМІ РУХИ, А САМЕ: РОЗКАЧУВАННЯ, СТРИБКИ ПРИ ХОДЬБІ, СТИСКАННЯ ДОЛОНЬ, МАХАННЯ РУКАМИ І Т. Д.

Крім соціалізації найбільш часта тема при обговоренні аутизму – це самостимулююча поведінка або “стиммінг”. Для тих, хто не знає, стиммінгом називають явно не функціональні, повторювані рухи, а саме розгойдування взад і вперед, накручування на пальці і смикання себе за волосся, погойдування з боку в бік, кружляння на одному місці, швидка ходьба туди-сюди, тряска кистями рук або розчісування шкіри, стрибання при ходьбі.

Всі люди “стимлять” час від часу. Наприклад, коли людям нудно. Різниця між нормальним стиммінгом і стиммінгом при аутизмі полягає тільки в ступені і частоті. Аутична людина буде робити це набагато частіше.

Виникає питання, чому вона це робить? Найкраще пояснення полягає в тому, що стиммінг – це спосіб тіла зрозуміти, як сприймати все навколо.

Коли ми тільки народжуємося, ми не розрізняємо сенсорні сигнали. Наприклад, маленька дитина, яка тільки вчиться ходити, володіє м’язовою силою, щоб ходити прямо, але коли вона встає, тут же падає. Це тому, що дитина ще не розібралась у власних відчуттях і  не знає, що певний тиск у п’ятах означає, що вона падає назад. У дитини ще не розвинулися навички отримання сенсорного зворотного зв’язку. Для розвитку сенсорного зворотного зв’язку (і, відповідно, кращого контролю над своїм тілом) маленькій дитині потрібно якомога більше сенсорної стимуляції, щоб тестувати різні відчуття і “відкалібрувати” всі свої почуття.

Тому маленьких дітей хлібом не годуй, дай побалансувати на яких-небудь бордюрах або колодах. Для маленьких дітей це можливість розвивати тактильний зворотний зв’язок, і вони біологічно схильні це робити. Малеча любить гойдатись на гойдалках, тому що у неї є підсвідоме, інстинктивне бажання розвивати свої сенсорні відчуття, і саме це робить такі предмети джерелом величезних веселощів.

Коли люди виростають і знайомляться з навколишнім світом, у них зникає інстинктивне бажання тестувати свої відчуття. Так що гойдалки і каруселі втрачають свою колишню привабливість, яку вони мали в дитинстві. Причина, по якій аутичні люди займаються самостимулючою поведінкою – вони “застрягли” в цій фазі розвитку власних відчуттів. Іншими словами, їх мозок так і не вирішив, на що ж схожий навколишній світ.  На відміну від звичайної людини, яка навчається за допомогою зворотного зв’язку, у аутичної людини ця інформація втрачається або неправильно інтерпретується. Це означає, що їхні почуття так і не стають “відкаліброваними”, а прагнення до отримання сенсорних відчуттів залишається.

Стіммінг – це більше, ніж просто отримання тактильного зворотного зв’язку. Всі почуття людини потребують калібрування. Тому, ваша дитина може ходити туди-сюди і видавати дивні звуки або говорити сам з собою, просто щоб почути свій власний голос. Це означає, що вона намагається відкалібрувати своє слухове сприйняття. Ваша дитина може розгойдувати або трясти різними предметами у себе перед очима – це спроба відкалібрувати зорове сприйняття.

На стіммінг, зазвичай, починають звертати увагу, тільки коли дитина підростає. Коли однорічна дитина намотує кола або стрибає з однієї ноги на іншу, батьки вважають це зовсім нормальною поведінкою. Однак, коли аутична восьмирічна дитина постійно робить те ж саме, це здається трошки дивним і отримує ярлик “самостимулююча поведінка”.

Стіммінг – це абсолютно інстинктивний процес, він відбувається несвідомо, автоматично. Дуже часто аутичні люди самі не усвідомлюють свій стіммінг, наприклад, не помічають, що вони почали розгойдуватися взад і вперед, точно так само цього не помічає і маленька дитина.

Розвиваючі вправи для всебічного розвитку здобувачів освіти з ООП

 

Артикуляційні вправи

Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків. Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.

Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.

  1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
  2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
  3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
  4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
  5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
  6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
  7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.
  8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
  9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
  10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
  11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
  12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
  13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить неправильно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.

Моторика. Види та особливості

Моторика (від лат. motus — рух) — рухова активність організму, або властивість організму виконувати визначений порядок дій для досягнення певної мети.

Науковці поділяють навички моторики на два основні види:

  • загальні рухові навички;
  • дрібна моторика.

До загальних належать: ходіння, повзання та балансування. Ці навички формуються здебільшого у ранньому дитинстві. Важливо, що їхній загальний рівень розвитку залишається незмінним навіть після тривалого періоду невикористання.

До дрібної моторики належать навички роботи пальців рук та ніг, зокрема: письмо, гра на музичних інструментах, робота із дрібними деталями та ін. Цей важливий вид рухової активності потребує скоординованої роботи значно більшої кількості груп дрібних м’язів та високої точності. У разі тривалого невикористання навички дрібної моторики можуть бути втраченими.

Дрібна моторика

У дрібної моторики є важлива особливість — вона дуже тісно пов’язана із нервовою системою, зором, увагою, мовленням, пам’яттю та сприйняттям людини. Доведено, що розвиток навичок дрібної моторики безпосередньо впливає на розвиток мовлення дитини та зростання рівня інтелекту.

Навички дрібної моторики починають формуватися з перших місяців з моменту народження дитини. Спочатку немовля просто розглядає власні руки, потім намагається доторкнутися та схопити окремі предмети. Пізніше набуває навичок правильного тримання ложки та олівця.

Існує безліч способів, що допомагають розвивати дрібну моторику дитини. Їхнє використання передусім визначається віком дитини, її індивідуальними особливостями розвитку, а також матеріально-технічними можливостями батьків та педагогів. Наведемо найпопулярніші види діяльності, що сприятимуть розвитку дрібної моторики у дітей різного віку.

Різноманітні ігри із дрібними предметами

Це ігри з використанням LEGO, ігри-шнурівки, плетіння намиста та плетіння із бісера, сортування предметів та ін.

Ігри із природним матеріалом

Це передусім ігри із піском. Основною перевагою такого матеріалу є необмежена можливість фантазувати під час гри. Також приваблює дітей можливість легко урізноманітнювати свою діяльність: ліплення фігур, будівництво (шляхів, замків тощо), пересипання, малювання на піску та ін.

 

Малювання та обведення контурів фігур

Можна використовувати заздалегідь заготовлені тренером контури фігур, лабіринти та ін. Цікаве та ще ефективніше у поєднанні із ліпленням, наприклад: заповнення друкованого контуру букви, або цифри пластиліном та ін.

Ліплення (глина, пластилін, тісто та ін.)

Один із найпоширеніших та найулюбленіших видів розвивальної діяльності дітей. На сьогодні різноманіття матеріалів для ліплення вражає. Це, передусім, традиційний пластилін, що дає змогу виконувати роботи комфортно та без зайвого забруднення робочої поверхні; солоне тісто, яке тренер або батьки можуть виготовити самостійно у домашніх умовах та багато інших матеріалів.

 

Шиття (наприклад, пришивання  ґудзиків)

Дитині слід заздалегідь та у доступній формі пояснити головні правила роботи з голкою. Детально прописаний, або представлений у вигляді яскравого малюнка-схеми, алгоритм пришивання ґудзика (та ще із використанням різних способів), стане цікавою та захопливою грою.

«Намисто зі скріпок»

Дайте дитині пакетик різнокольорових скріпок і покажіть, як з’єднати їх разом, щоб утворилося гарне намисто або браслет.

«Крупи, сiль, кава, макарони»

Стануть у пригоді для «кухонної школи». Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використати для пальчикового малювання. Для цього висипте крупу на піднос рівним шаром. Намалюйте щось самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Утвориться яскрава контрастна лінія. Потім візьміть пальчик дитини.

Нехай сам намалює декілька хаотичних ліній. Коли дитина спробує сама, можна розпочинати малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім дитина. Малювати можна будь-що: хаотичні лінії, будиночки, кола, огорожі, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри. Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зерна) можна використати для викладання картин, так само як і з сірників, ґудзиків і ватних паличок. Вона стане в пригоді та для аплікацій. Цікаво пересипати крупу в прозорий посуд, щоб її було видно.

Пальчикова гімнастика

ЛІХТАРИКИ

Варіант 1.
Початкове положення: Розташувати долоні перед собою, випрямити їх та розсунути пальці. Стискати та розтискати пальці на двох руках одночасно, супроводжуючи рухи відповідними фразами.

Ліхтарики засвітилися!
(випрямити пальці)

Ліхтарики потухли!
(стиснути пальці)

Вправу виконувати декілька разів.

Варіант 2 (ускладнений).
По черзі стискати та розтискати пальці рук на рахунок “раз- два”.
На “раз”: пальці правої руки випрямлені, пальці лівої руки сжаті.
На “два”: пальці лівої руки випрямлені, пальці правої руки зжаті.
Спочатку виконувати вправу повільно, потім прискорювати темп. Вправу спочатку можна виконувати на рахунок, а потім рядками, що промовляються ритмічно, супроводжуючи рухи:

Вже стемніло на дворі,
Засвітились ліхтарі.
Хай ліхтарики горять,
Підуть дітлахи гулять.

КВАСИМО КАПУСТУ

Руками імітуємо відповідні рухи:

– Ми капусту шаткували!

(двічі) – прямими, напруженими долонями імітуємо рухи сокири: уверх-униз.

– Солі в неї ми поклали!

(двічі) – пальці зібрані “щіпкою”, “солимо капусту”.

– Ми капусту м’яли, дерли!

(двічі) – енергійно стискаємо пальці в кулачки, то одночасно на двох руках, то по черзі.

– Смачну моркву туди терли!

(двічі) – пальці однієї руки зжаті в кулак і здійснюють ритмічні рухи уверх-униз по долоні другої руки. Після цього міняємо руки.

МИЄМО РУКИ

  1. “Миємо руки”:ритмічно потираємо долоні, наче миємо руки.

Узяли духмяне мило,
Добре руки з ним помили.

  1. “Струшуємо водичку з рук”:пальці стиснути в кулачок, потім з силою випрямити їх, наче струшуючи водичку.

Полетіли від води
Бризки з рук туди-сюди.

  1. “Витираємо руки”:енергійні рухи імітують почергове витирання кожної руки рушником.

Рушничок я свій беру,
Швидко ручки обітру.

НАПЕЧЕМО МЛИНЦІВ

Варіант 1.
По черзі торкатися поверхні столу тильною стороною кисті руки і долонею.

На сметані, на яйці
Тісто зробим на млинці.
Напече нам мама їх
Гаряченьких та смачних.

Варіант 2.
а) ліва рука торкається столу долонею,
права рука – тильною стороною;
б) змінюємо позиції. Тепер ліва рука торкається столу тильною стороною,
права рука торкається столу долонею.

Вправу можна виконувати на рахунок “раз-два”, або супроводжуючи рухи віршами (див. 1 варіант).

 

МІСИМО ТІСТО

Руками імітуємо вимішування тіста.

Тісто узяли у мами,
Його жужмили і м’яли,
Пирогів напечемо
Із сметаною з’їмо!

На перші рядки дуже енергійно стискаємо та розжимаємо руки в кулачки (одночасно і по черзі). Потім руками виконуємо рухи, наче ліпимо пироги.

ПРАПОРЦІ

Варіант 1.
Вихідна позиція:
Розташувати долоні перед собою.
Одночасно опускати та підіймати долоні, супроводжуючи рухи віршами.
Якщо дитина легко виконує ці вправи, запропонуйте їй опускати та підіймати долоні, не згинаючи пальців.


Я тримаю у руці
Кольорові прапорці.

Варіант 2 (ускладнений).
По черзі змінювати положення рук на рахунок: “один-два”.
“Один”: ліва рука випрямлена, піднята у гору, права рука – опущена униз.
“Два”: ліва рука опущена униз, права піднята у гору.

 

Вихідна позиція.
Пальці обох рук зібрані пучкою і стикаються кінчиками.
“Надуваємо кульку”: придати пальцям таке положення, яке буває, коли руки тримають м’ячик або кульку.
“Кулька лопнула”: пальці повертаються у вихідну позицію.

Пружну кульку я надую,
Мотузочок зав’яжу.
Ну а потім її здую,
Всім цей фокус покажу.

Вихідна позиція.
Поставити долоні під кутом одна до однієї. Розташувати пальці однієї руки між пальцями іншої. Ворушити прямими пальчиками.

Як ти носиш, їжачок,

Так багато колючок?

ЧОВЕН

 

Вихідна позиція.
Обидві долоні поставлені на ребро і з’єднані “ківшиком”, великі пальці притиснуті до долонь.

По річці плине човен,
Він дітлахами повен.

ПАРОПЛАВ

Вихідна позиція.
Обидві долоні з’єднані “ківшиком”, усі пальці, крім великих спрямовані у бік “від себе”, а великі пальці підняті уверх та з’єднані – це “труба”.


Пароплав пливе по річці,
Дим з труби, немов із пічки.

 

РІЧКА ТА РИБКА

Річка – хвилястий, плавний рух розслаблених кистей рук.
Рибка. Вихідна позиція.
Випрямлені долоні притиснуті одна до одної. Пальці спрямовані в бік “від себе”.
Повертати зімкнуті долоні управо та уліво, імітуючи рухи риби хвостом.

Хвостиком б’є наша рибка маленька,
В річці живе ця манюня гарненька.

 

ДЕРЕВА

Вихідна позиція.
Розташувати кисті рук перед собою, долонями до себе. Пальці розведені в сторони та напружені. Після виконання вправи струсити кисті рук.

Вітер залетів у гай.
Ти дерева не гойдай,
(Качати руками з боку у бік)

Дуже гілки не клони,
Щоб не тріснули вони!
(Качати руками униз – уверх,
не згибаючи пальців)

ПТАХ П’Є ВОДУ

Вихідна позиція.
Пальці зложити пучкою – це “дзьоб”. Не відриваючи лікоть від столу, “дзьобом” торкнутися столу. Далі – імітувати рухи птаха: узяти “воду”, підняти “голову”, поклацати “дзьобом”.

Птах дістався до криниці,
Хоче випити водиці.

ПТАХ ЛЕТИТЬ

Вихідна позиція.
Руки розташувати перед собою (долонями до себе). Великі пальці сплести – це “голова” птаха. Решта пальців – “крила”. Помахати ними.

В небі пташечка летіла,
На галявину присіла.
(Помахати “крилами”)

Посиділа, відпочила,
Й до гніздечка полетіла.
(Притиснути долоні до себе)

 

КВІТКА

Вихідна позиція.
Долоні підняті угору, пальці створюють “пуп’янок”, основи кистей притиснуті одна до другої.
Квітка “розпускається”: розводимо одночасно пальці рук у боки, а потім зводимо пальці разом.

Вранці сонечко зійшло, розпустилась квітка.
А увечері закриє пелюсточки швидко.

 





ДОНЕЧКА

При виконанні вправи руки розташовані на столі.
Почергова зміна положень на рахунок “раз – два”.
“Раз”: ліва рука – кулачок, права рука – долонька.
“Два”: ліва рука – долонька, права рука – кулачок.
Повторити декілька разів.

Кулачок, долонька є у мами донька,
Ось долонька, кулачок,
Ходить донька у садок.

СТІЛЕЦЬ

Варіант 1.
Вихідна позиція. Ліву долоню поставити вертикально, пальці уверх – це “спинка” стільця. До неї приставити кулачок правої руки – це “сидіння”.

Нумо, дітки, молодці, посідаймо на стільці.
Небагато треба вміння –
Зробим спинку і сидіння.

Варіант 2 (ускладнений).
Змінювати положення рук почергово на рахунок “раз-два”.
“Раз”: ліва рука – “спинка”, права рука – “сидіння”.
“Два”: права рука – “спинка”, ліва рука – “сидіння”.

СТІЛ

Варіант 1.
Вихідна позиція. Ліву руку стиснути у кулак – це “ніжка” столу. Зверху накрити “ніжку” випрямленою долонею правої руки – це кришка “столу”.

Кулачок це буде ніжка,
А долонька буде кришка.
Поміняли ручки враз,
Буде інший стіл у нас.

Варіант 2.
На рахунок “раз-два” по черзі змінювати положення рук.

ВОРОТА

Вихідна позиція.
Долоні поставити на ребро, пальцями один до одного – “ворота зачинені”. Пальці випрямлені та напружені.

Ми ворота зачинили,
В дім нікого не пустили.

Ворота відчиняються та зачиняються.
Вихідна позиція: дивися пункт 1.
Потім розвернути долоні паралельно одна до однієї, пальці спрямовані від себе. Повернутися у вихідну позицію.

А коли відчиним їх,
Друзів впустимо своїх

ЗАМОК

Вихідна позиція.
Долоні притиснуті одна до одної. Пальці переплести.
Далі рухами імітувати слова віршика:

Замок на двері тут висить.
(Швидко з’єднувати пальці в замок та роз’єднувати).

Хто б зміг його нам відчинить?
– Потягнули!
(Пальці зчеплені, потягнули пальці, не розчіплюючи їх).

– Покрутили!
(Посовати зчепленими пальцями від себе до себе).

– Постукали!
(Пальці залишаються у замку, постукати основами долоней одна об одну).

– Й відчинили!
(Розчепити пальці).

ЗАЙЧИК

Варіант 1.
Вихідна позиція. Вказівний та середній пальці витягнути уверх, мізинець та безіменний притиснути до долоні великим пальцем. Утримувати пальці в такому положенні на рахунок до 5-10. Вправу виконувати спочатку кожною рукою по черзі, потім – обома руками одночасно.

На зеленому лужку,
Плигав зайчик в кожушку.

Варіант 2.
Вихідна позиція (дивися варіант 1).
Згибати та розгинати вказівний та середній пальці (униз-уверх) на рахунок “раз-два”.

Варіант 3.
Вихідна позиція. Ліва рука – “зайчик”. Права рука – випрямлена долоня накриває зверху “зайчика” – це “сосна”. Потім змінюємо положення рук. Права рука – “зайчик”, ліва рука – “сосна”. Змінювати положення рук 3-4 рази.

Раптом дощ пішов з дощем,
Заховався під кущем.

 

Варіант 4.
Вихідна позиція. Вказівний та середній пальці підняті угору. Великий пальчик стукає по безіменному та мізинцю.

Зайцю барабан дали,
Він застукав: “Раз-два-три”!

КОЗА

Вихідна позиція.
Вказівний палець та мізинець випрямити. Середній та безіменний – притиснути великим пальцем до долоні. Спочатку вправу виконувати кожною рукою по черзі.

На галявині в лісу.
Дід Трохим пасе козу.

Потім можна виконувати вправу обома руками, імітуючи козла та козу.

Йде коза у хлів мерщій,
А козел – назустріч їй.

МІСТОК

Великий та вказівний пальці лівої руки випрямити, розташувати паралельно один до одного та з’єднати з великим та вказівним пальцями правої руки. Решту пальців (середній, безіменний та мізинець) випрямити, притиснути один до одного та утримувати в такому положенні.

З дідом ми через ставок
Зробимо для всіх місток.
Кожен хай сміливо йде,
В воду він не упаде!





РАВЛИК

Вихідна позиція.
Вказівний, середній та безіменний пальці притиснуті до долоні. Великий палець та мізинець випрямляються, а потім ховаються. Виконувати вправу спочатку однією рукою по черзі, потім обома руками одночасно. Можна зобразити, як равлик повзе по столу.

Равлик повагом повзе,
Хатку на собі везе.


БДЖІЛКА

Вихідна позиція.
Випрямити вказівний палець, решту пальців прижати до долоні великим пальцем.
Крутити великим пальцем.

Бджілка, бджілка, покружляй,
З квіток меду позбирай!

ЖАБКА

Вказівний палець та мізинець підняти угору та тримати напівзігнутими.
Середній та безіменний притиснути до долоні великим пальцем.

Скаче жабка у траві
І скрекоче: “Ква-кве-кві!”

 

НОЖИЦІ

Вихідна позиція.
Великий, безіменний палець та мізинець притиснути до долоні. Вказівний та середній пальці витягнути вперед. Вони то розходяться, то сходяться, імітуючи рухи ножиців. Долонь розташована паралельно столу. Спочатку вправу виконувати повільно, поступово темп прискорити. Стежити, щоб пальці були прямі.

 

Швачка в дім до нас прийшла,
Мені ножиці дала,
Я тканини і папір
Ріжу, ріжу до сих пір.

 

КАБЛУЧКА

З’єднати великий та вказівний пальці разом у кільце. Решту пальців випрямити, підняти уверх, та притиснути один до одного. Утримувати у такому положенні до рахунку 5 – 10. Виконувати вправу кожною рукою по черзі, потім обома руками одночасно.

 

Подивись на мою ручку
І побачиш там каблучку.

ОКУЛЯРИ

 

Вихідна позиція.
Зробити обома руками кільця. Піднести до очей, імітуючи окуляри.

Краще бачити хотів (хотіла),
Окуляри я надів (наділа).

ДРУЖНІ ПАЛЬЧИКИ

Варіант 1.
Вихідна позиція. Пальці однієї руки випрямити, притиснути один до одного та утримувати напружені пальці до рахунку 10. Виконувати спочатку кожною рукою по черзі, а потім обома руками одночасно. Після вправи – стряхнути кисті рук.

Пальчики живуть в сім’ї,
це помічники мої.

Варіант 2.
Цю вправу можна попередити невеличким оповіданням про те, яку назву має кожний палець: великий, вказівний, середній, безіменний та мізинець.

Вихідна позиція.
Усі п’ять пальців витягнуті та розведені в боки – пальчики “посварилися”. Потім усі пальці притиснуті один до одного – “помирилися”. Чергувати ці дві позиції, супроводжуючи словами:

Посварились, – та одразу
Помирилися і разом!

Корисні посилання

НМЦ ПТО ПК

УЦОЯО

МОН

ЄДЕБО

Департамент освіти та науки