ТЕОФІПОЛЬ … СЛАВНЕ МІСТЕЧКО

В ЧУДОВОМУ КУТОЧКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ

Теофіполь – містечко цукровиків, садівників, тваринників і кукурудзників, містечко гостинних, добрих і мудрих людей, що закоханні в свою роботу, в свою землю, яка щиро обдаровує дбайливих господарів. Гарні слова про Теофіполь звучать у вірші місцевого поета – Романюка В.І.:

Ідуть в історію століття,

А Теофіполь мій стоїть,

І розквіта на радість людям,

То як його не полюбить!

Хмельницький звідси із боями

Шляхетне військо виганяв

І залишилися кургани

Як пам’ять тих геройських справ.

Тож і стоїть він непохитно

У тихій зелені садів,

І зустрічає всіх привітно,

Як сам Бог того велів.

Щедрий вересень не тільки своїми врожаями, а й чудовими подіями, адже саме 23 вересня 1954 року на території Теофіполя згідно наказу начальника Вінницького управління трудових резервів було створено Коров’єнське училище механізації сільського господарства №11. 

Головною метою створення училища була підготовка механізаторських кадрів і направлення їх для освоєння цілинних земель Казахстану та поповнення механізаторів в сільському господарстві на Хмельниччині. А першим директором новоствореного училища був призначений Бака Микола Іванович.

На основі колишніх військових казарм, які за словами очевидців, збудовані були за декілька днів, замайоріло Коров`єнське училище. Під музику оркестру всі з ентузіазмом працювали на цій будові, вкладаючи частинку себе в історію. І вже 1 грудня 1954 року було розпочато навчання по професії механізатор-комбайнер в 13-ти навчальних групах із контингентом 392 учні.

Першим заступником директора з навчально-виробничої роботи було призначено Богуцького Бронислава Івановича, заступником з виховної роби – Мацюка Андрія Михайловича. Училище за всі роки день у день набиралося сил, міцніло, розвивалось, щоб, нарешті, стати великою кузнею кадрів для сільського господарства, зокрема кузнею механізаторських кадрів. Що зміцнення зростає, було видно в усьому. В перший рік діяльності училища було створено чотири тісні класи, навчальні кабінети та лабораторії створювались силами працівників та учнів, був закуплений один грузовик, старенький комбайн, ось, здається і все.

Завдяки невпинній роботі керівництва училища база навчального закладу з кожним роком міцніла, розвивалась, кожен працівник, можливо й вперше, відчував себе членом великої трудової

громади.  І вже згодом, до послуг учнів постало 6 лабораторій, 11 навчальних кабінетів, які були обладнанні на рівні  сучасних вимог. При училищі була розташована   навчально-дослідна ділянка, де майбутні механізатори мали змогу проходять виробничу практику, удосконалювати набуті навички. Держава не менше піклувалась за своїх вихованців і матеріально-технічна база училища поповнилась 20-ма тракторами найновіших марок, 5 самохідними комбайнами, 13 автомобілями.

Така кількість навчальних машин і кабінетів допомогла викладачам краще, ґрунтовніше подавати програмний матеріал, вести заняття на високому рівні.

В числі перших на посаду майстра виробничого навчання були прийняті Поліщук Григорій Лук’янович, Процюк Іван Парфенович, Кулевич Леонід Михайлович, Окаєвич Петро Іванович. А на посаді викладачів працювали Басістий Федір Васильович, Шаповалюк Олексій Максимович, Чертюк Михайло Зіновійович. У них вчились не тільки майбутні механізатори, а й колеги по роботі, вони щоденно переймали досвід, запозичували знання, розвивались на благо великої мети.

До послуг майбутніх механізаторів була створена бібліотека з читальним залом, актовий зал, стадіон, спортивний зал, їдальня. Учні, які захоплювались музикою і піснями мали можливість приймати участь в гуртках художньої самодіяльності.

І вже влітку, 11 червня 1955 року відбувся перший випуск робітничих кадрів. З них – 117 механізаторів-комбайнерів було направлено в Семипалатинську область Казахстанської РСР, та 31 механізатора-комбайнера було передано на роботу Хмельницькому управлінню сільського господарства.

З жовтня 1955 року в училищі розпочато підготовку трактористів-машиністів широкого профілю.

Значна кількість випускників цієї професії направлялась для роботи в Казахстан. Так за період з 1955 по 1966 р.р. в Карагадинську область було відправлено 286 механізаторів-комбайнерів, 267 трактористів-машиністів.

Гарно працювали наші курсанти та були відмічені за допомогу на уборці врожаю 1971 р.. організацією совхозу «Бауманський», Краснознаменського району, Целінградської обл.., Казахстанської РСР. Майстрами виробничого навчання на цей час були – Діхтярук Василь Остапович і Шклярук Іван Тихонович.

З 1964 р., училище розпочинає підготовку шоферів категорії «С». Для успішного навчання за цією професією в училищі було все необхідне: технічні засоби навчання, макети, стенди, схеми перехресть, а також бібліотека з технічною та методичною літературою. Для відпрацювання рухових навиків класи були обладнані автотренажерами. Практичні заняття проводились в лабораторії, де були обладнанні місця для учнів  з усіма необхідними моделями автомобілів та діючих двигунів, щоб учні мали змогу здійснювати їх технічне обслуговування. З 1964 по 2002 р.р. підготовлено 5640 водіїв автотранспортних засобів, зокрема і для роботи в Збройних Силах України.

З 25 серпня 1958 року по 18 серпня 1975 року посаду  директора училища займав Богуцький Броніслав Іванович, який самовіддано працював над покращенням умов навчання і праці, зміцнення матеріально-технічної бази. В 1970 році було закінчено реконструкцію складського приміщення під гуртожиток, в якому поселено 60 учнів. Вже у 1973 році силами викладачів і майстрів виробничого навчання відремонтовано друге складське приміщення і відкрито гуртожиток №2 обсягом у  60 місць. Крім цього, технічними засобами навчання обладнано кабінети по вивченню будови тракторів, сільськогосподарських машин та зернозбиральних комбайнів, та кабінет суспільних дисциплін. Роботи не припинялись, невтомними та працьовитими руками працівників, в 1971 році проведено ремонт побутового корпусу і здано в експлуатацію їдальню на 100 посадочних місць, спортивний зал та актовий зал на 220 місць. А в 1975 році було збудовано і здано в експлуатацію котельню.

В зв’язку з утворенням Хмельницького облуправління профтехосвіти з 1 січня 1970 року училище було перейменоване в Теофіпольське ПТУ-4, а з серпня 1984 року в Теофіпольське ПТУ-34.

З вересня 1976 року училище переходить на підготовку кваліфікованих робітників з середньою освітою. У цей час, з  1976 року по лютий 1978 року директором училища працював Тимощук Петро Іванович.

Щороку училище направляло в Казахстан на збирання врожаю зернових культур 60-90 учнів під керівництвом майстрів виробничого навчання Процюка І.П., Романовича Я.О., Юрчука В.Д., Діхтярука .О., Пасічника М.С., Процюка С.І., Марценюка В.М., Вариводи В.В., та інших. В серпні-жовтні 1977 року в Кокчетавській області працював загін Хмельницької області в кількості 200 чоловік під керівництвом заступника директора з виховної роботи Жигалюка Є.К.

В 1978-1979 р.р. училище двічі нагороджувалось перехідним Червоним Прапором Прикарпатського військового округу за підготовку водіїв для Збройних Сил СРСР (директори училища Давидюк В.П. і Панчук С.Т.).

З вересня 1976 р. до 1988 р. директором училища працював Параїл Володимир Васильович. За цей час в училищі побудовано п’ятиповерховий гуртожиток (1982 р.), побудовано триповерховий навчальний корпус, підведено природний газ до приміщення котельні(1981 р.), зроблений капітальний ремонт столової, спортивного залу, приміщень ферми. Також побудовано майстерню з ремонту сільськогосподарської техніки. Було чим пишатись, адже навчальне господарство  було одним із перших в області, а училище  постійно виконувало плани по підготовці висококваліфікованих сільськогосподарських кадрів і займало призові місця серед профучилищ області.

З 1980 року в училищі розпочато підготовку кухарів дитячого харчування, а з 1989 року кухарів-кондитерів.

З 1988 по 1999 рік директором училища працював Кріль М.К. саме у цей період було проведено благоустій території училища, реконструкцію гуртожитку, актового залу. Для забезпечення підготовки робітничих кадрів училище має 24 кабінети із загальноосвітніх предметів та предметів професійно-технічного циклу, 6 лабораторій, 3 навчально-виробничі майстерні, та навчальне господарство, за яким закріплено 90 га орної землі, автомобільний і тракторний полігони. До послуг учнів – 22 трактори, 17 автомобілів, 2 зернозбиральних та 1 буряковий комбайн.

З березня 1999 року директором училища працював Сліпчук М.П., заступником з навчально-виробничої роботи Шайдюк В.Г., заступником директора з навчально-виробничої роботи Причепа А.К.

В училищі навчалося 365 учнів, які здобували спеціальності тракториста-машиніста широкого профілю, водія автотранспортних засобів категорії «С», слюсара-ремонтника, кухаря-кондитера.

Також створювались всі необхідні умови для навчальної і виховної роботи, для відпочинку та активного дозвілля молоді, до послуг яких функціонувала   бібліотека, різноманітні гуртки за інтересами, спортивні секції.

Навчальний заклад випустив уже більше 17-ти тисяч дипломованих робітників для народного господарства. Багато випускників стали відомими трактористами, комбайнерами, водіями, кухарями. Це  комбайнер з с.Лонки Волочиського району Герой Соціалістичної Праці Примуд Станіслав Йосипович (випуск 1960 р.), орденоносці Шклярук О.І., Маринюк С.М., (випуск 1960 р.), Гринюк Д.Т., Самов’юк М.М. (випуск 1961 р.), Андрійчук І.К., та інші.

Стіни навчальних класів пам’ятають голоси не одного покоління учнів, вони дали путівку в життя тисячам майбутніх механізаторів. Але не зважаючи на свій вік наш ліцей залишається молодим, наш викладацький колектив сповнений цікавими ідеями і прагненнями.

З 1 липня 2003 року Теофіпольське ПТУ – 34 реорганізоване в Теофіпольський професійний аграрний ліцей згідно наказу Міністерства освіти і науки України №377 від 13 червня 2003 року.

Допомагають молоді здобувати теоретичні знання та практичні науки висококваліфіковані педагоги А.Ф. Шелан., О.С., Маринюк., І.Б. Томчук., Ю.В.Шитюк.

Більше 20 років відділи справі виховання молоді майстри виробничого навчання Баранюк О.Д., Сапсай Т.В., Городова Л.І., Коржан Л.І., Дубравіна Г.К., Паламарчук М.П., Лебідь А.С., Сапсай П.О., Шитюк Т.Д., Кучер М.В.

Не диво, що ліцей щорічно випускає чимало відмінників. В 2004 навчальному році дипломи з відзнакою отримали 10 випускників.

Підготовка кваліфікованих робітників здійснюється на основі сучасних досягнень науки і техніки, нових технологій, практичної підготовки та тісного зв’язку з виробництвом.

З 2004 року ліцей забезпечував випускників шкіл можливістю оволодіти професією оператора комп’ютерного набору. Для цього були створені всі необхідні умови: функціонуючий комп’ютерний клас і лабораторія.

В 2007 році певна кількість учнів виявила бажання мати власну справу. Для ведення власної справи складені бізнес-плани. Підготовлено площу під посіви, внесено гербіциди і мінеральні добрива, проведено глибоку оранку, закуплено насіння овочевих та технічних культур, заключені договори з підприємствами на реалізацію вирощеної продукції.

Одночасно з навчанням за обраною спеціальністю учні ліцею мають великі можливості для розвитку особистості і приймають участь в конкурсах професійної майстерності, олімпіадах, гуртках художньої самодіяльності, досягають вагомих спортивних результатів.

З метою покращення матеріально-технічної бази, у період з 1999 по 2011 р. відремонтовано їдальню, проведено капітальний ремонт гуртожитку, на 80% відремонтовано авто-тракторний парк та ін..

Невдовзі, на підставі наказу №743 від 04 червня 2009 року Міністерства освіти і науки України «Про припинення юридичних осіб Теофіпольського професійного аграрного ліцею і Базалійського професійного ліцею та створення на їх базі державного навчального закладу «ДНЗ «Теофіпольський професійний аграрно-промисловий ліцей» Хмельницької області було припинено юридичні особи Теофіпольського професійно-технічного ліцею і на базі припинених юридичних осіб створено державних заклад ДНЗ «Теофіпольський професійний аграрно-промисловий ліцей», який почав свою нову історію  1 липня 2010 р.

Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №615-к від 14.12.2011 р. директором ліцею був призначений Гладищук

Павло Васильович. Працелюбність, сумлінність, відповідальне ставлення не лише до підлеглих, а й до себе допомогли Гладищуку П.В. вивести навчальний заклад із дещо депресивного на новий, технічно, соціально – та культурно оснащений рівень. Життя вимагало глобальних перетворень, адже комп’ютеризація, впровадження найновіших досягнень та світових відкриттів докорінно міняли ставлення до прийомів та методів навчально-виховного процесу. Завдяки тісній співпраці директора та адміністрації ліцею вдалося досягти більш чіткої та налагодженої співпраці між роботодавцями та, здобувачами освіти, які проходили практику на підприємствах нашого району.

Історія – це ми, наша діяльність, наш вклад в ту чи іншу справу чи подію. Якщо згадати буремні події 2013-2014 р., то необхідно згадати діяльність заступника директора з виховної роботи Причепу А.К., яка проявила справжню любов та патріотизм і сприяла тому, щоб весь колектив у міру власних сил та можливостей вніс свою часточку у Революцію Гідності. Ми усі тоді були свідомо проникнуті ідеалами Майдану. Ряд колег та учнів особисто побували у Києві, посеред барикад, повіривши в зміни, які несла нам Революція Гідності. Неможливо передати словами той дух, ту атмосферу, яка панувала в навчальному закладі. Під керівництвом Гладищука П.В. було створено Комітет підтримки та взаємодії із Євромайданом. Збирали теплі речі, приносили продукти харчування, готували в їдальні ліцею страви як можуть довше зберігатися, щоб частково внести свій вклад у святе діло. Наші працівники та учні стали однією великою командою, яка робила все що в наших силах, аби допомогти нашим патріотам, тим хто захищає наше життя на Сході, у пекельних кігтях війни. Із давніх часів, гортаючи літописи, знаємо, що убієнні за свою землю отримують Царство Небесне без усяких митарств.

Із 18 по 21 лютого на Майдані загинули понад 100 осіб. Всіх їх згодом назвуть «Небесна сотня». Ми усіх їх згадали на траурних заходах, що проводились у той буремних час…

І щоразу приходиться нам, педагогам, говорити скептикам, що Революція Гідності залишила визначальний незабутній слід в історії. Не в прийнятих документах – папір все стерпить, не в прізвищах лідерів – вони змінювались і будуть змінюватись, її ідеали, надії і рішення змінили нашу ментальність. Спільними зусиллями адміністрації ліцею, викладачів і майстрів виробничого навчання проводилось військово-патріотичне, правове і національне виховання здобувачів освіти у різноманітних формах. Випускники нашого закладу не могли бути байдужими до долі нашої Батьківщини, відчуваючи поклик серця та совісті вони боролися за нашу землю  на сході України в зоні АТО. Ось їх імена:

Тимощук Андрій

Голубка Іван

Клапощук Віктор

Вівсянко Юрій

Павлюк Роман

Семенюк Віктор

Змерзлий Олег

Бокоч Василь

Бокоч Михайло

Ходак Володимир

Безощук Олександр

Кондратюк Павло

Марценюк Віктор

Пилипонько Олександр

Коржан Ярослав

Король Максим

Ткаченко Володимир

Пасічник Євген

Кашпрук Анатолій

ДНЗ «Теофіпольський професійний аграрно-промисловий ліцей» нині пишається, що є спадкоємцем прекрасних досягнень у минулому, берегинею давніх традицій та джерелом нових творчих ідей. Нині тут навчається 252 учні, здобуваючи такі професії: «слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування; тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва; водій автотранспортних засобів кат. «С»», «кухар; кондитер», «електрогазозварник». Учні мають змогу проходити виробниче навчання у парку, де є досить непогано впорядкована техніка, що відповідає сучасним стандартам. Великою заслугою теперішнього керівника ліцею Гладищука П.В. є вміння орієнтуватися у сьогоднішніх реаліях. Вмілий господарник, енергійна та практична людина, він зумів організувати колектив у правильному руслі. Орються, сіються поля, що роками були цілиною. Є дохід для навчального закладу, є можливість учням здобувати практичні знання на своїй ниві.

Гордістю нашого навчального закладу є лабораторія кондитерської справи, обладнана сучасним устаткуванням. Завдяки зусиллям адміністрації на чолі із директором Гладищуком П.В. було проведено колосальну роботу, адже все опирається в кошти. У 2018 році у нашому ДНЗ «Теофіпольський професійний аграрно-промисловий ліцей» відбувся семінар директорів професійно-технічних закладів, на якому і було оголошено про відкриття нашої гордості – лабораторії кухарів. Виробниче навчання з професії «кухар;кондитер» проводиться на високому професіональному рівні, що в подальшому позитивно впливає на працевлаштування.

Згуртовано, енергійно працює під керівництвом Гладищука П.В. його молода команда. Це: заступник директора з НВР Шалай Т.А., заступник директора з ВР Щиголь Л.В., методист навчального закладу Поліщук О.А. Потужна комп’ютерна база, оснащені найновішим устаткуванням кабінети і лабораторії, ідеально впорядкована територія, власний сад, який розквітає навесні ніжно-рожевим цвітом, а восени радує своїми плодами. Ми маємо актовий зал, де співаємо, танцюємо, декламуємо, адже життя – це не лише праця. Діти займають призові місця у конкурсах та номінаціях різних рівнів. Спортивне життя у нашому ліцеї із часів заснування йде в ногу із часом. Викладач фізичної культури Маринюк О.С. людина на своєму місці. Ще не було жодного спортивного заходу, де б учні під його керівництвом не здобули призові місця. Маринюк О.С. наполегливо працює над тим, щоб кожна дитина гармонійно розвивалась не лише морально і інтелектуально, а й фізично.

Незважаючи на ті труднощі та виклики, які посилає нам сьогодення, Теофіпольський професійний аграрно-промисловий ліцей живе, процвітає, випромінює енергію, тепло, радість, сміх, молодість і надію, надію на щасливе майбутнє.